Написала 578 цілей автоматизації go‑task, що охоплюють нативний, Docker та HTTPS режими розробки, лінтинг, тестування, базу даних та розгортання.

Ситуація. Кодова база — це поліглотний монорепозиторій: Go, TypeScript, SQL, Python, shell, — і кожен з них приносить власний спосіб збирати, тестувати, лінтити й запускати. Якщо це нічим не впорядкувати, кожен носить у голові шпаргалку команд для конкретних інструментів, а новачки витрачають перший день лише на те, щоб зрозуміти, як усе запустити.

Завдання. Дати всьому проєкту одні вхідні двері: єдиний послідовний спосіб запускати що завгодно, незалежно від того, якою мовою це написано.

Дія. Це побудовано на go‑task — шарі Taskfile, що виріс до 578 іменованих цілей: 50 у кореневому файлі та 528 у файлах із namespace’ами під ним. Тут є режими розробки (native, Docker, HTTPS‑варіант для тестування PWA й мобільних застосунків), сторона якості коду (lint, format, test, fix для всіх мов), керування базою даних і специфічні для середовищ завдання збирання й розгортання. Є навіть режим low‑memory для машин, яким бракує RAM, щоб зібрати фронтенд звичайним способом. Мета полягала не в тому, щоб мати багато завдань, а в тому, щоб ніколи не доводилося знати базову команду.

Результат. Будь‑хто може виконати task –list і побачити весь інструментарій викладеним, і запустити будь‑яку його частину однаково, незалежно від того, що під капотом. Онбординг став коротшим, а дрібні дурні помилки — не той прапорець, не та директорія, напівзабута команда — здебільшого зникли. Це число водночас є попередженням: 578 цілей — це більше, ніж будь‑хто здатен утримати в голові, тож зручність користування тримається на іменуванні та namespace’ах, а не на тому, що кількістю варто пишатися.